Сечокам'яна хвороба – досить поширене захворювання нирок. Найчастіше воно пов'язане з порушенням обміну речовин, незбалансованим харчуванням, зловживанням солі, рідше – з порушенням відтоку сечі, інфекціями сечостатевої системи та порушенням кровообігу в нирках. Велика кількість солей у сечі з часом може призвести до їх накопичення в нирках і до формування каменів. Щоб запобігти утворенню каменів, потрібно, в першу чергу, нормалізувати обмін речовин і підтримувати оптимальний склад сечі. Як це робити? Читаємо далі.
Дієта та режим пиття
Щоб уникнути порушення обмінних процесів, необхідно, звісно, корегувати своє харчування. Раціон повинен бути збалансованим, містити вітаміни і мікроелементи. Потрібно відмовитися від швидких вуглеводів, фастфуду та напівфабрикатів. Однак найголовніше в профілактиці і лікуванні сечокам'яної хвороби – це дотримання питного режиму. Так, на день потрібно випивати до 2 л води в чистому вигляді. Вода розбавляє солі, що зібралися в нирках або сечовому міхурі, зменшуючи таким чином їх концентрацію. Альтернативою води можуть стати кавуни.
Дієту для профілактики та лікування сечокам'яної хвороби складають на основі діагностичних досліджень. У результатах аналізів сечі найчастіше виявляють такі види солей: оксалати, урати та фосфати. При оксалатах дієта повинна включати продукти з високим вмістом магнію. Він нейтралізує щавлеву кислоту, яка є причиною виникнення конкрементів (каменів) цього типу. З меню виключають какао-продукцію, перець, щавель, шпинат і цитрусові. А ось хліб і горох повинні бути в раціоні обов'язково.
При утворенні уратів харчування має бути спрямованим на підвищення лужного складу. Необхідно обмежити або виключити продукти, багаті пуринами – елементами їжі, з яких утворюється близько половини сечової кислоти в організмі. Пуринами багаті всі м'ясні та рибні продукти, особливо м'ясні субпродукти. З рослинних – їх багато в бобових, грибах, цвітній капусті, шпинаті, щавлі, арахісі. Найменше цих речовин міститься в молочних продуктах, яйцях, хлібі, крупах, картоплі, томатах, ягодах, фруктах тощо.
А ось у боротьбі з фосфатами слід враховувати, що нерозчинні фосфати кальцію випадають в осад при лужному середовищі. Тому раціон харчування повинен бути спрямований на «підкислення» сечі. Додайте в дієту м'ясні, рибні, яєчні, зернові, бобові, а також певні овочі та плоди: гарбуз, зелений горошок, журавлину, яблука кислих сортів, брусницю. Необхідно відмовитися або різко обмежити більшість овочів, фруктів, ягід, молочні продукти та сир. Однак така дієта не забезпечує організм вітаміном С і кальцієм. Тому важливо періодично включати до раціону свіжі овочі та фрукти, а також доповнювати його вітамінними комплексами (окрім вітаміну D).
Та правильно підібрана дієта і дотримання питного режиму – не єдиний спосіб профілактики проблем в нирках. До сповільнення відтоку сечі та відкладення в ній солей призводить також малорухливий спосіб життя.
В окремих випадках раціону харчування може бути недостатньо для перешкоди відкладення солей і утворення каменів. Тут прийде на допомогу лікарська терапія.
Трави в комплексному лікуванні сечокам'яної хвороби
Як при лікуванні сечокам'яної хвороби, так і з метою її профілактики часто використовують лікарські рослини з найменшим впливом на роботу організму. Це трави з сечогінним і протизапальним ефектом: шипшина, спориш, верес, шавлія, звіробій, ромашка, бруньки та листя берези, листя брусниці, кукурудзяні рильця, ортосифон та ін.
Наприклад, плоди шипшини, крім імуномодулюючих, протизапальних і сечогінних властивостей, мають позитивний вплив на обмін речовин в організмі, активно очищають нирки та сприяють розщепленню каменів.
Бруньки берези завдяки флавоноїдам і фітонцидам чинять протимікробну, сечогінну та протизапальну дії на сечостатеву систему.
Верес звичайний має сечогінні, протизапальні та дезінфікуючі властивості. Використовують при запальних захворюваннях нирок і сечового міхура, а також при сечокам'яній хворобі та подагрі.
Лист брусниці містять дубильні сполуки, завдяки яким у комплексній терапії вони чинять протизапальну, бактерицидну, сечогінну дії на організм.
Кукурудзяні рильця також мають жовчогінну та сечогінну дію, сприяють збільшенню секреції жовчі, зменшення її в'язкості, зниження рівня білірубіну, нормалізують сольовий обмін.
Ще один допоміжний засіб в комплексній терапії сечокам'яної хвороби – ортосифон. Ця рослина, в народі відома як «котячий вус», має калійзберігаючий ефект, виражену сечогінну дію, застосовується в лікуванні хронічних ниркових захворювань, пієлонефриту, циститу та уретриту.
Усі ці лікарські трави ви знайдете в складі натуральних трав'яних добавок Amrita, які підсилюють ефект оздоровчих програм при захворюваннях нирок і сечовивідних шляхів.
В комплексі лікування при запальних захворюваннях і як сечогінний засіб при набряках нениркового походження рекомендована дієтична добавка «Нефровіл Екстра».
У цілому, якщо Ви налагодите свій раціон харчування: виключите шкідливі продукти, зменшите вживання солі, збільшите об'єм рідини та будете періодично підкріплювати організм якісними добавками, – то ризик отримати сечокам'яну хворобу у Вас зведеться до мінімуму! Ну і звичайно, стежте за своїм здоров'ям і своєчасно відвідуйте лікаря. Усім здоров'я!